Frontpage Slideshow | Copyright © 2006-2010 JoomlaWorks, a business unit of Nuevvo Webware Ltd.
Яскравий приклад упередженості суддів

 

Апеляційний суд Рівненської області

_______________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

15 червня 2015 року                                                                       м. Рівне

 

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі :

Гладкого С.В., Єремейчука С.В., Шпинти М.Д.

з участю секретаря судового засідання Степанюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора Дзецька Р.Ю. на вирок Радивилівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2015 року по кримінальному провадженню за № 12014180210000442 стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Полонична Камяно-Бузького району Львівської області, який проживає за адресою АДРЕСА_1, раніше судимого:

Залізничним районним судом м.Львова 05 вересня 2003 року за ч.1 ст.309, ч.2 ст.185 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі;

Галицьким районним судом м.Львова 29 вересня 2009 року за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

Сихівським районним судом м.Львова 13 жовтня 2010 року за ст.391 КК України на 3 роки 10 місяців 12 днів позбавлення волі;

Оріхівським районним судом Запорізької області 07 грудня 2012 року за ст.391 КК України на 2 роки 4 місяці позбавлення волі,

обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України,

за участю сторін провадження:

прокурора Бернадської-Ісаєвої С.П.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника-адвоката Михалевського Ю.Р.,

в с т а н о в и л а :

Вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2015 року затверджено уточнену угоду про примирення від 10.03.2015 року між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6

ОСОБА_4 визнано винним за ч.2 ст.185 КК України і призначено покарання, узгоджене сторонами, у виді позбавлення волі на строк 3 роки в кримінально-виконавчій установі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладенням на нього обовязків, передбачених п.п.2-4 ст.76 цього Кодексу.

Як визнав суд, ОСОБА_4 07.10.2014 року о 16 год. 30 хв. разом зі знайомим, рухаючись автомобілем «Мерседес-Бенц», номерний знак НОМЕР_1, зупинилися біля продуктового магазину в с. Ситне Радивилівського району Рівненської області. ОСОБА_4 зайшов в приміщення продуктового магазину «Продуктова кишеня», який знаходиться по вул. Київській, 21, в с. Ситне Радивилівського району Рівненської області. Перебуваючи у приміщенні даного магазину ОСОБА_4, розраховуючись з продавцем за придбаний товар, побачив місце схову грошей і у нього виник умисел на таємне їх викрадення. Скориставшись тим, що продавець магазину відійшла від свого робочого місця, обслуговуючи інших покупців, та переконавшись, що за його діями ніхто з присутніх в магазині не спостерігає, маючи умисел на особисте збагачення, підійшов до столу, у внутрішній частині якого зберігалися гроші та викрав з полиці під прилавком поліетиленову коробку з грошима в сумі 1000 грн. та, заховавши викрадене під куртку, вийшов з приміщення магазину, тим самим отримавши реальну можливість розпорядитися викраденими грошима. Цими діями потерпілому ОСОБА_6 заподіяно матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляційній скарзі прокурор Дзецько Р.Ю. ставить питання про скасування вироку Радивилівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2015 року, яким затверджено угоду про примирення між обвинуваченим ОСОБА_4 і потерпілим ОСОБА_6, та направлення матеріалів кримінального провадження на новий судовий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді.

На обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що в підготовчому судовому засіданні судом було відмовлено у затвердженні угоди про примирення від 31.10.2014 року між потерпілим ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4, та призначено судовий розгляд кримінального провадження у загальному порядку. Після проведення повного судового розгляду 16.03.2015 року сторонами було повторно подано до суду угоду про примирення від 10.03.2015 року, яку суд затвердив та на її підставі постановив обвинувальний вирок.

Вважає, що судом порушено положення ч.8 ст.474 КПК України, згідно якої повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Крім того, на думку прокурора, рішення про звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України прийнято судом без врахування характеру, тяжкості вчиненого злочину, мотивів та мети, якими керувався обвинувачений, його поведінку під час вчинення злочину, а також те, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих, тяжких злочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора на підтримання апеляційної скарги, міркування обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката Михалевського Ю.Р. про безпідставність апеляційних вимог, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 31 жовтня 2014 року на стадії досудового розслідування між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 було укладено угоду про примирення, яка разом з обвинувальним актом була надіслана для розгляду до Радивилівського районного суду.           Ухвалою цього ж місцевого суду від 08 грудня 2014 року у затвердженні вказаної угоди було відмовлено та призначено судовий розгляд даного кримінального провадження в загальному порядку, оскільки необхідно було уточнити правову кваліфікацію і особу потерпілого.

10 березня 2015 року, на стадії зясування обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами, було подано «уточнену» угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілим, яка була затверджена судом та ухвалено оскаржуваний вирок.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції не надав сторонам провадження можливості усунути недоліки первісної угоди та відмовив в її затвердженні, то угода від 16.03.2015 року є повторною і не може бути розцінена як уточнена.

Частиною 8 статті 474 КПК України встановлено, що повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає слушними апеляційні доводи прокурора щодо незаконності вироку у звязку з прийняттям та затвердженням місцевим судом повторної угоди про примирення.

Разом з цим колегія суддів враховує, до загальних засад кримінального провадження, передбачених ст.7 КПК України, віднесено законність. Згідно положення ч.1 ст.9 КПК України принцип законності означає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобовязані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.  Частиною 6 статті 9 КПК встановлено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7цього Кодексу.

Відтак, хоча статтею 394 КПК України визначена можливість прокурора оскаржити вирок на підставі угоди про примирення лише з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно закону не може бути укладена угода, однак затвердивши повторно подану «уточнену» угоду про примирення суд першої інстанції допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого вироку.

Відповідно до вимог ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції серед інших є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Як передбачено ч.1 ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Системним аналізом ст.412 КПК України встановлено, що крім передбачених у частині 2 цієї статті істотних порушень, під час апеляційного розгляду можуть бути встановлені інші істотні порушення, які перешкодили чи могли перешкодити ухваленню законного і обґрунтованого судового рішення суду першої інстанції.

 

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що допущені судом першої інстанції істотні порушення не можуть бути усунуті при апеляційному розгляді в силу вимог ст.404 КПК України. Зважаючи на вказане та відповідно до ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду у звязку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, призначає новий розгляд у суді першої інстанції.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції необхідно розглянути кримінальне провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404407412415 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Дзецька Р.Ю. задовольнити.

Вирок Радивилівського районного суду Рівненської області від 16 березня 2015 року стосовно ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України скасувати, а кримінальне провадження направити на новий розгляд в той же суд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і :

С.В.Гладкий С.В.Єремейчук М.Д.Шпинта

Згідно.

Суддя-доповідач С.В.Гладкий