Frontpage Slideshow | Copyright © 2006-2010 JoomlaWorks, a business unit of Nuevvo Webware Ltd.
Даний виправдальний вирок – зразок неупередженого аналізу доказів!!!

Визнано невинуватим та виправдано обвинуваченого за ч.2 п.6 ст.115, ч.4 ст.187 КК України у зв’язку з недоведеністю вчинених кримінальних правопорушень.

Суд врахував та дав оцінку тому факту, що обвинувачений фактично обмовив себе у вчиненні злочину на досудовому слідстві під психологічним впливом працівників міліції внаслідок пригнічення його волі, в тому числі і до його офіційного затримання слідчим по цій справі, до нього було застосовано недозволені методи дізнання зі сторони п’яти працівників міліції, що спонукало його до написання явки з повинною. На момент складення протоколу явки з повинною обвинувачений перебував під адміністративним арештом (при цьому, за правопорушення, якого не скоював, таке було «придумане» працівниками міліції) та утримувався в ІТТ.

Крім того, судом визнано ряд доказів у справі недопустимими, оскільки мало місце порушення права на захист (порушення порядку призначення захисника): обвинуваченому  не було надано можливості самому вибрати собі захисника, конкретного захисника було призначено слідчим,

При цьому, суд приймає до уваги положення констатовані Європейським судом з прав людини при розгляді справи «Яременко проти України»: право не свідчити проти себе та не давати показань є загальновизнаними міжнародними стандартами та складовими права на справедливий суд; таке право передбачає, що сторона обвинувачення у кримінальній справі повинна доводити вину обвинуваченого без використання доказів, отриманих шляхом застосування методів примусу або пригнічення волі обвинуваченого.

А також суд прийняв до уваги, що було порушено право на захист, оскільки викривальні показання обвинуваченого отримані під час допиту без присутності захисника (рішення ЄСПЛ у справі «Сальдуз проти Туреччини»).

Частину доказів, що були надані стороною обвинувачення, судом було оцінено з точки зору їх інформативності та належності (зокрема, висновки експертиз), а відтак відкинуто, оскільки такі ні прямо, ні побічно не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному провадженні.

Суд дійшов висновку, що існують суперечності між показаннями обвинуваченого під час відтворення обстановки та обставин злочину та протоколом огляду місця події, що суд оцінив як доказ непричетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення.